Десь у 2004 році, а може й раніше я вивчав HTML та CSS на курсах, що проходили у школі. Для розробки простих веб-сторінок ми використовували звичайний блокнот Windows XP. Лише через рік після проходження курсів я дізнався від більш досвідчених хлопців, що існують спеціалізовані редактори з підсвіткою кода. Підсвідка кода здалась мені якимось значним покращенням, хоча, насправді, в мене не було проблем з читанням кода і у блокноті. Підсвічування кода просто виглядало якось більш професійно.
Минуло вже більше двадцяти років і я використання шаблонізаторів HTML, навіть від тих, що написав самостійно. Зараз мої шаблони – це звичайні функції, які поєднують декілька сток у одну. Звісно, при такому підході не можна говорити про підсвічування кода (хоча, якщо заморочитися, то її можна було б реалізувати навіть для таких випадків) і я зрозумів, що підсвічування коду мені насправді нічого не дає.
Коли я стверджую, що підсвічування кода – це лайно, то говорю саме про синтаксичне підсвічування. Загалом я не маю нічого проти використання підсвічування кода в якихось інших випадках. Наприклад, кольорами можна було б позначати виклики яких функцій необхідно підміняти на їх вміст (inline’нити) або які фрагменти є найбільш “гарячими” та які необхідно більш прискіпливо оптимізовувати компілятору. Підсвічування було б корисним для позначення частоти використання тих чи інших ідентифікаторів або для позначення вірогідності виконання тієї чи іншої гілки кода. Можна навіть уявити мови, де колір є елементом синтаксису та семантики.
Можна вигадати безліч корисних застосувань для підсвічування кода, принаймні більш корисних аніж підсвічування синтаксису.
Залишити відповідь