… полягає у тому, що усі бажають його безмежно масштабувати й задовольняти якомога більшу кількість користувачів. Саме від цього безмежно розростається складність, стає важко вносити зміни, розробники нудяться та шукають новий проєкт. Все інше – вторинне.
Великі компанії створюють величезні відділи розробки під власні потреби. Більшість компаній не такі. Вони могли б винайняти пару розробників, аби ті створили просте рішення, заточене під потреби компанії, але що робити з ними потім? Звільняти не можна, але й що б сиділи без діла – це також не діло.
Як альтернатива приходять коробочні рішення one fits all (але херово) чи аутсорсингові компанії, в яких можна орендувати розробників лише на час. Так і отримуємо переускладнені рішення, майже повну відсутність диференціації та ніші, відчуженість розробників від результатів власної праці та їх вмотивованість лише тим, аби не втратити роботу.
ІТ проникли у бізнес насправді дуже погано. Переважна більшість керівників компаній (майже усі без досвіду у самих ІТ) нічого в ІТ не розуміють і керуються лише дебільними, переважно маркетинговими публікаціями у попсових журналах. Діджиталізація! Побігли туди! Великі Дані! Побігли сюди! Машинне навчання! Побігли о-о-он туди! Все заради того, аби наздогнати конкурентів, які такі ж самі бовдури. А ми, “ай-ті-шнікі” обслуговуємо цей карнавал безглуздя.
Залишити відповідь